Михайло Гордєєв — провідний кардіохірург ФЦСКЕ імені Алмазова
Восени минулого року «Аргументи неделі.Санкт—Петербург» розповіли читачам про трагічну долю петербурзького студента Максима Гультяєва.У юнака було серйозне кардіологічне захворювання.І врятувати від смерті його могло тільки серце, пересаджене від донора.Він чекав цієї операції дуже довго.
День, якого так чекали!
— Максиму зробили операцію!— голос мами Ельвіри тремтів від радості.
Так, і я не змогла втриматися від сліз.Ще б!Адже юнак більше року лежав в Центрі серця, крові та ендокринології імені Алмазова, чекав пересадки серця.Через півроку йому стало настільки погано, що довелося терміново імплантувати штучне серце, яке дало йому шанс дочекатися донорського органу.І так він жив ще півроку тільки завдяки штучному серцю, яке йому підключили лікарі.
Тепер вже чесно можу зізнатися, що після кожного дзвінка Ельвіри, я боялася почути страшну звістку...
І ось в ніч на 7 березня пересадка відбулася!
Але ми разом з лікарями і рідними Максима боялися розповідати про операції, тому що відразу не можна судити про результати.
— Це було друге народження сина!— сказала Ельвіра.
Як мама стала общественницей
Доля розпорядилася так, що на наступний день на 10 ранку Ельвіра повинна була піти на прийом до голови Комітету з охорони здоров'я Санкт—Петербурга Андрію Валерійовичу Королеву.
— Я запитала у Максима: може тепер нема чого звертатися в Комітет, адже сьогодні буде операція?Але Максим відповів, що я повинна поїхати, адже за ним ще чергу, люди чекають і сподіваються!— говорить Ельвіра.
Поясню, що за час хвороби Максима, а вірніше, ярост-ної боротьби за його життя, Ельвіра якось непомітно стала громадським активістом.Вона допомогла зібрати прес-конференцію для журналістів ЗМІ міста.Були написані десятки статей, знято телесюжети, записані радіорепортажі.
Ельвіра розмовляла з керівниками Комітету з охорони здоров'я, депутатами ЗАКСа.За її пропозицією пройшли слухання на тему трансплантології в Громадській палаті.
Для Ельвіри біда таких пацієнтів, як Максим, стала її власної.Вона приходила в Центр серця кожен день, бачила пацієнтів, які так само, як і її син, чекали пересадки серця, співчувала і допомагала їм.Вона навіть дала притулок у своєму будинку маму одного з пацієнтів Центру, який приїхав на пересадку з іншого міста.
Тому Ельвіра і подалася до Голови комітету відразу після операції.
— Ми чудово поспілкувалися з Андрієм Валерійовичем, — ділиться Ельвіра, — він висловив зацікавленість у цій проблемі.Обіцяв, що цього питання Комітет буде приділяти більше уваги, і подякував за сприяння.
Сердцезаработало!
І ось вечір, Центр Алмазова, коридор перед операційної...
— Я не сильно хвилювалася, — говорить Ельвіра, — думала про те, що все буде добре, інакше не може бути!!!Адже ми так віримо лікарям.
— Та я чомусь не дуже хвилювався, — зізнається сам Максим.— Я навіть на якийсь час заснув, поки чекав, коли мене заберуть на операцію.Мені повідомили в 11 ранку, що, може бути, сьогодні відбудеться довгоочікувана подія.Але щоб остаточно переконатися, що серце донора підходить по всім критеріям, лікарі повинні провести безліч аналізів і тільки в 8 вечора мене забрали в операційну.
А мати тихо сиділа в коридорі.Що було в неї в душі, передати неможливо...
В десять годин вечора вона побачила, як по коридору швидким кроком пройшла бригада медиків під керівництвом головного кардіохірурга Центру Алмазова, доктора медичних наук Михайла Гордєєва.Їх було чоловік вісім.Вони несли великі валізи зі спеціальною апаратурою і ще... невеликий чемоданчик, в якому, як здавалося матері, було нове серце для Максима...
І потягнулися довгі години тривожного очікування.В чотири ранку вийшов з операційної медик повідомив Elvira, що серце запрацювало.А через годину Михайло Гордєєв сказав: «Ми все зробили.А далі буде видно.Зараз ми готуємо реанімацію».
Максим гуляє і водить машину
— Я прийшов в себе через дві години після операції, — згадує Максим, — і відчув легкий біль, але, головне, — легкість, якої не відчував, коли жив на штучному серце.
А вдень до нього пустили маму.І вона побачила щасливу посмішку сина.
Максим ще місяць провів в Центрі.Головний кардіохірург Михайло Гордєєв сказав, що операція пройшла успішно.
— Ми зробили вже вісімнадцять трансплантацій серця.І всі вони пройшли нормально.
Зараз Максим вже вдома.Ходить на прогулянки, водить машину, зустрічається з друзями, веде звичайний спосіб життя.Єдине, що назавжди змінить його життя — це постійний прийом препаратів, які пригнічують імунітет.
— Я і Максим будемо все життя пам'ятати і дякувати всім, хто брав участь в нашій долі, — говорить Ельвіра Гультяєва.— Огляди-ваясь тому, я точно знаю, що без допомоги багатьох людей різних спеціальностей — лікарів, медсестер, чиновників, громадських діячів, журналістів газет і журналів, артистів, а також друзів і знайомих — Максима не вдалося б врятувати.
Спасибі вам і дай вам Бог і вашим близьким міцного здоров'я!