Протягом року петербурзький комітет з охорони здоров'я оперує даними дослідження 26 864 14-літніх підлітків—школярів, проведеного в 2011 році і виявив, що кожен з цих хлопців в середньому має по 2,5 захворювання «на ніс».Але далі констатації очевидного факту медики не йдуть.Вони, як і постійно ропщущие на погіршення здоров'я дітей батьки і педагоги, не можуть запропонувати виходу з ситуації, повільно, але вірно підвідної нас якщо не до національної катастрофи, то до катастрофи окремо взятого мегаполісу.
Щодо молодих людей, що вступають до закінчення середньої освіти у призовний вік, будинок, школа, поліклініка, військкомат — ланки одного ланцюга.Остання ланка отримує «продукт на виході» — потенційних солдатів з цілим «букетом» захворювань.Питання «хто винен?» і «хто відповідає?» за здоров'я підростаючого покоління стали головними на зустрічі представників петербурзького освіти, медицини, громадських організацій і батьків.
І першокласники здоров'ям не блищать
Костянтин Тхостов, директор ліцею № 369 Красносельського району каже, що вже серед першокласників першу групу здоров'я мають не більше 25 % хлопців.«Причина в тому, — стверджує директор, — що батьки забули про свого конституційного обов'язку — займатися вихованням дитини».Тхостов впевнений, що сім'я ще до школи часто стає порушником режимних моментів виховання: дорослим зручніше спати з ранку, а не варити кашу нащадкові, який спить з ранку і колобродять вночі.А режим багато (якщо не всі) визначає в життя дитини в соціумі!«Коли дитина приходить в школу, важливо, щоб він був нагодований, одягнений по погоді, був здоровий», — говорить педагог, закликаючи всіх не відправляти в навчальний заклад тих, що застудилися дітей.Критикуючи батьків, директор не заперечує факту, що в школі система медичного супроводу не працює: «досі діють нормативи 1960—х років: одна ставка лікаря на 1200 дітей, одна ставка медсестри на 600 дітей.До того ж лікар — приходить працівник поліклініки, його відкликають на різні поліклінічні заходи.І медсестра повинна бути не тільки в школі, а й у дитячому садку, де в реальності її можна знайти раз в три дні».
Школа нині дає на здоров'я дитини велике навантаження, і зберегти його може тільки комплекс визначених медико—психологічних процедур.А рішення про налагодження можливостей і повноважень школи повинно прийматися на рівні міжвідомчих взаємодій двох міністерств — охорони здоров'я та освіти.
І ще ювенальної юстиції не вистачало...
Сергій Стрільченко, голова незалежної військово—лікарської комісії більш суворий оцінкою: «Коли ми маємо хворе суспільство, ми маємо хворих дітей».Він згадує про часи, коли породіль готували не тільки до пологів, але і до ролі мам вже в жіночих консультаціях, і продовжує: «Поняття дитячого садка загублено: зараз він перетворений з навчального закладу у «відстійник» для дітей, які зменшують туди, тому що «подіти дитину більше нікуди».Навіть шоколадку принесуть, лише б залишити хвору дитину в саду... Ми сьогодні втратили і сімейну культуру виховання дітей, і культуру харчування в тому числі.Підліток з пляшкою пива і сигаретою в руках — мало не норма.У школі діти надані самі собі, варто вчителеві зробити зауваження дитині, чому той курить, лається матом, чи п'є пиво, взяти дитину за руку — батьки подають в суд.«Ах, застосована фізична сила!»І що робить наше правосуддя?Найчастіше стає на бік батьків, які самі не займаються вихованням».
Вибудовуючи логічний ланцюг від пологового будинку, дитячого садка, школи до військкомату, Стрільченко нагадує, що заклик — державне завдання.Але про яке збереження здоров'я можна говорити, коли у військкоматах ведуть неправедне огляд вчорашніх дітей у відсутності педіатрів і часто медичних карт призовників?А результат — рішення «придатний» і подальше погіршення здоров'я під час служби.
Охорона здоров'я відстає, а батьки «не доганяють»
Але сумніше було слухати представників батьків і міського комітету з охорони здоров'я.Світлана Ричкова, головний спеціаліст комздрава по здоров'ю школярів констатувала тяжке становище підлітків і покоління, що знаходиться в дітородному віці, а на численні претензії інших спікерів до системи охорони здоров'я найчастіше відповідала: «Це проблеми сім'ї».Вийшло, що, на думку комітету з охорони здоров'я, ніяких обов'язків відносно дітей та підлітків у нашої медицини немає взагалі: все — від виховання, харчування, гігієни до контролю відвідування лікарів виявилося справою сім'ї як осередку соціальної держави.Наскільки батьки готові справлятися з цим переліком «проблем», показало виступ співголови Петербурзького батьківського комітету Михайла Богданова, проявив суще неуцтво в питаннях, що стосуються, наприклад, роботи центру «Ювента», що бере на себе обов'язки батьків по статевому вихованню підлітків.Запитання кореспондента «АН» і зовсім залишився без чіткої відповіді.А хотілося дізнатися лише одне: якщо втрачені традиції і немає знань для виховання здорових дітей, бути може, варто займатися просвітою батьків?Створити міську батьківську програму, лікнеп, так сказати... У відповідь пролунали лише обридлі вже слова про необхідність консолідації, пошуків шляхів до взаєморозуміння та набуття форм спілкування.Але діти—то від розмов ніяк не поздоровеют...